Хто такі скінхеди?

Сорочка в клітинку, підвернені джинси, підтяжки, гордість за приналежність до робітничого класу, любов до музичних напрямів регі та ска, аполітичність. І на противагу їм — високі військові чоботи, шкіряні куртки, хард/«white power» рок, агресивність, расизм і нацизм. Що може об'єднувати людей, які є носіями першої і другої групи характеристик? І ті, й інші є представниками субкультури скінхедів.
Ба, навіть більше: люди, які підпадають під другу категорію, насправді є бонхедами. Чому існують такі розбіжності між суспільними уявленнями та реальними назвами субкультур та як миролюбиві молодики еволюціонували у неонацистів?

Біля витоків субкультури
Британія, 60-ті роки. Країна сягнула неабиякого економічного розвитку. Молодь ставала фінансово незалежною від батьків: тепер вони могли витрачати купу грошей на одяг, книги, музику. Так виникає субкультура модів (англ. Mods від Modernism, Modism) - молодиків, вдягнених у дорогі італійські костюми, спраглих до новинок у всьому: музиці, кіно, літературі, при цьому надзвичайно акуратних і стриманих. Проте, хоча моди й були фінансово забезпечені, та, все ж, належали до робітничого класу. Тому усі ці "фешн-витребеньки" багатьма їхніми однолітками сприймались як бажання приховати своє «коріння». Внаслідок цього від модів відділилась субкультура так званих хард-модів або скінхедів.
Представники субкультури модів
Скінхеди (англ. Skinheads - бритоголові, від skin — шкіра и head — голова) також були приналежними до робітничого стану і, що важливо, пишалися цим. Тому зневажали буржуазне суспільство. Гордість за своє походження виражалася як у зовнішньому вигляді, так і у світогляді. Скінхеди вдягали підтяжки, які приталювали сорочки (щоб одяг не заважав при роботі), високі чоботи із залізними носками (раптом на заводі на ногу впаде щось важке), підгорнуті джинси (знову ж таки для зручності при роботі). Головним гаслом цієї субкультури було «Remember your roots!» («Пам'ятай своє «коріння!»).
Скінхеди також були приналежними до робітничого стану і, що важливо, пишалися цим. Тому зневажали буржуазне суспільство.
Стиль життя
Музика була невід'ємним атрибутом для скінхедів. На початковому етапі розвитку своєї субкультури скіни слухали ска, рокстеді і — ви не повірите — регі. Цікавий факт: у юному віці до лав скінхедів входив сам Боб Марлі: він носив високі військові чоботи, камуфляж і стригся «під нуль». (От вам і расова дискримінація серед скінхедів).
До речі, про зачіску «під нуль». Представники даної субкультури полюбляли ходити на футбольні матчі й підтримувати улюблені команди. Та тому, хто щось знає про футбол, відомо, що англійці — не найспокійніші вболівальники, так би мовити. Тобто найагресивніші. Так, скінхеди часто брали участь у сутичках, тому для зручності носили короткі зачіски, щоб у бійці їх не тягали за волосся. Натрапивши на одну із таких сутичок, якийсь журналіст назвав її учасників «бритоголовою юрбою». Так, власне і з'явилась назва «скінхед».

У юному віці до лав скінхедів входив сам Боб Марлі: він носив високі військові чоботи, камуфляж і стригся «під нуль».
Зовнішній вигляд
Традиційний зовнішній вигляд скінхедів
Як вже згадувалось раніше, скінхеди вийшли з руху модів, а тому ззовні дуже нагадували своїх «попередників» : джинси Levi's, пальта, светри та черевики Dr. Martens. З часом до цих елементів одягу додались картаті сорочки, джинсові куртки, тонкі підтяжки та підвернуті джинси. Таким зовнішній вигляд скінхедів залишається і сьогодні.

Цікаво, що стиль цієї субкультури (який згодом назвали «boots and braces» — «чоботи і підтяжки») надихнув різних діячів мистецтва. Згадки про нього з'являються у піснях Лорела Ейткена, гурту Symarip та інших виконавців. Фотографи Нік Найт, Джордж Маршал і Девід Вотсон у1982-му, 1991-му і 1994-му роках відповідно видавали книги із світлинами та історіями скінхедів.
Від бритоголових до тупоголових
Просуваємось далі. Кінець 70-х – початок 80-х. Британію захопила панк-культура. На фоні цієї течії виникає стріт-панк або «Oi!» – яскраві, швидкі, грубі мелодії й тексти, орієнтація на робітничий клас. Напрям «Oi!» міттєво здобув популярність серед скінхедів та став невід'ємним атрибутом субкультури. Тепер музичні гурти своїми текстами, поведінкою, поглядами сильно впливали на молодь. Тому вперше у філософії скінів стали з'являтись політичні ідеї.

Говорячи про вплив музичних гуртів на скінхедів, не можна не згадати про панк-групу «Skrewdriver». Вони першими заявили про свої неонацистські погляди. Симпатизуючи «Національному фронту» (неофашистській організації в Англії), вони прийняли расистську позицію і почали формувати праве крило субкультури скінхедів. Навала іммігрантів у Британію, США та ряд країн Європи, економічна криза лише посприяли зростанню неонацистських і расистських поглядів серед молоді, яка вважала, що «чорношкірі», «латиноси» та інші відбирають у них роботу і є причиною усіх бід.
Концерт гурту «Skrewdriver»
.
Саме в цей час відбувся розкол серед скінхедів та поява бонхедів (англ. Bonehead — тупоголовий), яких іноді називають "скінхедами другої хвилі". Вони й стали уособленням даної субкультури у суспільстві. «Національний фронт» та інші неофашистські організації своєю пропагандою вербували скінхедів до власних лав. Озлоблені від фінансової скрути і тотального безгрошів'я, навчені ненавидіти представників інших рас і національностей, НС-скінхеди (скінхеди - націонал-соціалісти) або бонхеди були агресивними, жорстокими і безжальними. У ЗМІ постійно з'являлись новини про напади скінів на афроамериканців, латиносів та інших іммігрантів.
Такі різні скінхеди
У 1980-х — 1890-х на фоні НС-скінів виникають R.A.S.H. (англ. Red & Anarchist Skinheads — «Червоні» та анархо-скінхеди) та S.H.A.R.P. (англ. Skinheads Against Racial Prejudices — «Скінхеди проти расової упередженності»). Перші втілювали початкову філософію «рідного» робітничого класу. Але використовували вони для цього ідеї соціалізму, комунізму та анархізму. Що ж до SHARP-ів, то, як зрозуміло із назви, вони боролися проти неонацистів і расистів та відмовлялись від будь-яких політичних гасел. І ті, і ті вважали НС-скінхедів своїми злісними ворогами, через що між ними часто бували сутички.

Як реакція на новоявлені «відхилення» з'явились так звані «традиційні» скінхеди. Вони притримувались філософії і поглядів перших скінів — пам'ять про «коріння» (родина, робітничий клас) та аполітичність. Їхнім неофіційним лозунгом став — «Remember the Spirit of 69» (англ. – «Пам'ятай дух 69-ого»). Традиційні скінхеди вірять, що саме 1969 рік став вершиною розвитку скінхед-культури. Отож, ці «консерватори» все ще слухають ска, реггі та «Оі!» і носять підтяжки. На сьогоднішній день на Заході переважають саме традиційні скінхеди.
Як реакція на новоявлені «відхилення» з'явились «традиційні» скінхеди. Їхнім неофіційним лозунгом став — «Remember the Spirit of 69».
Скінхеди в Україні
До східної Європи та країн СНД зокрема рух скінхедів проникнув у 1990-х роках. У часи перебудови насалення було озлобленим через скрутне фінансове становище. А декомунізація разом із нівелюванням інтернаціоналізму сприяли поширенню ідей НС-скінхедів. Саме тому в пострадянских країнах поширення набула саме ця течія.
В Україні розквіт руху скінхедів прийшовся на кінець 90-х — 2010-і роки. На початку та в середині 2000-х заголовки газет часто рясніли повідомленнями про побиття і вбивства осіб інших національностей, в яких звинувачували (справедливо) скінхедів. Таким чином, українські скінхеди перейняли у своїх «побратимів із заходу» расистські ідеї. Однак, один із членів київського угрупування, Вальдемар, розповідав у далекому 2009-му в інтерв'ю газеті «Сегодня», що основна ідея київських скінхедів — присікати поширення наркотиків.
«На сьогодні Гітлер для скінхеда не є ідеалом чи авторитетом, тільки деякі з його ідей складають арсенал пріоритетів київських скінів. Зокрема ідея арійської раси. Слов'яни теж до неї належать і український народ потрібно захищати від «засмічення» непотрібними елементами, а саме наркотиками і людьми, які їх привозять сюди і призводять нашу расу до деградації», — розповідає Вальдемар.

А в деградації нашої раси скіни звинувачують африканців, іранців, пакистанців. Мовляв, саме вони поширюють наркотики серед українців. Сюди ж скінхеди відносять євреїв, циган та нелегалів з інших країн.

«Дізнаємося, хто торгує наркотиками, і б'ємо. Іноді можемо спонтанно побити на вулиці, просто з почуття переваги над іншою расою чи національністю. Я бив циган, азіатів, а ось з темношкірими якось не склалося»,
- поділився київський скінхед з прізвиськом Калаш із газетою «Сегодня» у 2008 році.
Стати скінхедом через інтернет
За словами Калаша, з другої половини 2000-х більшість «новобраців» потрапляє до лав скінхедів через інтернет: знаходять однодумців на сайтах і форумах ультраправих группувань.

«Зараз особливого ритуалу посвяти у скіни немає», — розповідає Калаш, — «Раніше новачкові треба було протриматися 3 хвилини проти трьох членів групи, які його метелять, але не сильно. Тепер просто кажуть — ти наш і все. «Начальників» як таких немає, але є лідери, які, власне, і збирають молодиків для участі в акціях».

Київські скіни умовно поділяють членів груп на 3 категорії, розповідає Вальдемар. Це «кузмичі», «молоді» та «олдові» скінхеди. Кузьмичами називають тих, хто може виглядати, як скін, поводитись, як скін, але не мають жодного уявлення про філософію субкультури. Молоді — це «новобранці», а олдові — «старожили» угрупувань.


Зараз особливого ритуалу посвяти в скіни немає. Раніше новачкові треба було протриматися 3 хвилини проти трьох членів групи, які його метелять, але не сильно.
На сьогоднішній день кількість скінхедів стала настільки незначною, що говорити про діяльність цього руху в Україні не доводиться. Пов'язано це перш за все із тим, що найзапекліших скінів посадили до в'язниці за правопорушення. До того ж, сам рух НС-скінхедів втратив популярність у всьому світі.

Проте ідея, яку сповідували перші скінхеди, — повага до свого коріння — вже протягом 50-ти років не втрачає своєї популярності. Тому, хто знає, можливо скоро на нас чекає нова хвиля популярності цієї дикої, незрозумілої, але надзвичайно цікавої субкультури.
© 2014 All Rights Reserves
Facebook | land@scape.eu
Made on
Tilda